В тупике на окраине города
В самом древнем из старых домов
Проживала старушка недобрая.
Называли ее – Семь Громов.
У соседей её - слезы ливнями.
Всем «раздаст» и кто стар, и кто мал,
А что до настоящего имени,
Так его очень мало кто знал.
Говорили, что знатной фамилии
Были в древности предки ее.
Прапрабабка из рода Гордыниных
Подарила старушке жилье.
Был папаша ее очень грамотный,
На виду был обычно у всех;
Обладал он недюжинной памятью,
Сановит был и звался Успех.
Сила, голос, осанка и мужество,
Кошелек и карман без прорех.
Не без выгоды было супружество—
Повенчался с Удачей Успех.
Были счастливы на удивление.
Посетили Нью-Йорк и Париж.
Ожидая в семье прибавление,
Приготовили имя— Престиж.
Но не все по желанью случается.
Сын Престиж стал в колонку «Мечта»
Худосочную девочку Завистью
Нарекла молодая чета.
От печали Удача растаяла,
Как свеча иль апрельский ледок.
Безутешному мужу оставила
Дочку. Шел ей четвертый годок.
Нанизались недели на месяцы,
К ним добавились скоро года.
В гололед поскользнулся на лестнице,
И разбился Успех, а Нужда
В дом войдя как-то раз, там устроилась,
Предъявила права на жилье.
Как с ней Зависть не билась, ни ссорилась,
Но Нужда победила ее.
К счастью, все на земле изменяется.
Все не вечно – Успех и Нужда.
Все ушли. Только Зависть всё мается.
Чье-то счастье старушке – беда.
Не уснет, зла не сделав успешному
Бизнесмену, юристу, врачу.
Ситуации были потешные
Со старушкой— купила свечу,
И отправилась ночью к соседушке,
Посчитать у ней кур да цыплят,
Но забыла, что жив еще дедушка,
Муж соседки. Все кости болят
С той поры у забывчивой старицы.
Тетка Лесть, к ней зайдя погостить,
Наконец убедила племянницу
Имидж свой непременно сменить.
Обзаведшись идеею свежею
Современною стать, Зависть в миг
Все наряды сожгла свои прежние
И купила роскошный парик.
Изменить даже имя пытается
Безуспешно который уж год.
Справедливостью всем представляется
Только ведь не обманешь народ.
Помнят люди прабабку, родителей
Не забыли и злую Нужду
И характер ее отвратительный.
Видно, Зависть с умом не в ладу.
А недавно она переехала.
Говорят, что в столице живет
У племянников будто Успеховых,
Что имеют стабильный доход.
Может быть, вы когда-нибудь встретите
Справедливость, поднявшую крик,
То, скорее всего, вы заметите,
Что на злобной старушке парик.
Комментарий автора: Видел я также, что всякий труд и всякий успех в делах производят взаимную между людьми зависть. И это - суета и томление духа! Екл.4:4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надюша, какая ты умница. Надо же так мудро и красиво все напмсать!.Слава Богу! Комментарий автора: Cлава Богу. Спасибо за внимание.
Татьяна Шохнина
2010-08-28 11:08:56
Как часто в нашей христианской жизни сопровождают плоти дела,
Кому то мешают они и избавляются,
Другие уживаются с ними навсегда.Спасибо, успехов во славу Божию Комментарий автора: Спасибо,Татьяна.
Светлана Момот
2010-09-16 01:39:40
Ой какая молодец, просто нет слов одни восклицания.Мне очень нравится,его надо уметь читать, чтобы не терялся смысл. Большое спасибо. Комментарий автора: Cлава Богу. Спасибо, что Вы поняли. Благословений.
Елена Шамрова
2016-01-30 20:32:30
Как точно подмечено! Да благословит Вас Бог! Комментарий автора: Слава Богу.Спасибо, что зашли, Елена.
Грайцер Александр
2016-01-31 03:40:40
Замысел интересен весьма, но читается трудно, потому что есть неточности. В частности, я бы поменял такие строчки:
Грайцер Александр
2016-01-31 03:42:07
Четвертую строку изменил бы на -"Называли ее Нелюбовь"
Грайцер Александр
2016-01-31 03:50:31
Вместо непонятной строчки - "Сын престиж стал в колонку мечта" - "Вместо мальчика дочка была" Комментарий автора: чета-была
рифма не очень...Подумаю. Не обещаю, что сразу, но подумаю обязательно.Спасибо, что зашли.
Поэзия : Школьные годы . - Николай Зимин Пусть даже если у жизни моей
Завтра останется несколько дней ,
В сердце и в памяти буду хранить
Годы , в которые мне пришлось жить .
Школьные годы – начало дорог .
Годы , где было так мало тревог .
Годы , в которые были с тобой
Молоды телом своим и душой .
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
